![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
Березень.У слов'ян переважає походження назви цього місяця від берези. Біла береза в цей час уже дає сік.Березень. Давньоукр. назва: сухий (від сушіння зрубаних дерев), ще називався березол (від спалення деревини для отримання золи). До 1342 р. з нього починався новий рік. Сучасна назва березень раніше стосувалася наступного місяця квітня. В середині ХІХ ст., коли з української мови відійшов термін март, його місце зайняв березень. Лат. Marcius (від давньоримського бога весни та врожаю Марса, згодом він став богом війни. В Стародавньому Римі був першим місяцем року) . джерело
В давнину початком року вважалася весна. У березні люди виходили на довколишні галяви і святкували новоліття.
По-різному називали на Україні перший місяць весни. Латинське слово "март" вийшло з активного вжитку лише в минулому столітті. Його замінило сучасне - "березень". Паралельно вживалися також назви "березоль" та "березіль".
Виникли вони з двох кореневих слів - "береза" і "зола". Саме під цю пору селяни вирубували в лісах березові гаї. На звільнених площах сіяли зерно. Зрубані дерева спалювали, щоб отримати золу, тобто попіл. З нього виготовляли скло. Промисел цей називався гутівництвом, а заводи гутами.
Рештки від цієї сировини йшли на удобрення полів. Переважно це було вугілля і неякісний попіл. Такий гній називали браками. Ще й досі на Поліссі є чимало сіл і урочищ, котрі носять назви Гута, Буда, Браки.
Крім того, з березової кори виготовляли вельми цінний продукт - дьоготь. Навіть Богдан Хмельницький спеціальним універсалом зобов'язував окремі села "гнати для війська дьоготь". Ним лікували деякі хвороби воїнам, змащували шкіряне взуття і гужовий транспорт. Отже, від назви деревини - берези, а також її продукту - золи - й утворилися назви місяця. Згодом їх замінили на березень, тобто "зелене дерево". Саме в цей час починає рухатися по стовбурах березовий сік і з'являється листя.
У деяких областях України були й інші назви. Серед них найвідоміші - "сочень", "соковик", "новолітець", "полютий" (той, що йде на зміну лютому), "марець", "сухий", "красовик", "красний місяць". Кожен регіон мав свою місцеву народну назву. В літературній мові залишилася сучасна, котрою користуємося й дотепер.
За Василем Скуратівським джерело
Від березневих дощів земля квітне
Березень часом снігом сіє, часом сонцем гріє
У березні кожух і без гудзиків теплий
Ще березень далеко, а він уже вигляда лелеків
У березні день з ніччю зустрічається
У березні зі стріх капле, а в квітні травицею пахне.
Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай
Трапляється в березні год, що в ньому сім погод
Март з водою, квітень з травою, а май з квітами
Март невірен: то сміється, то плаче.
У березні кожух і без гудзиків теплий
Ще березень далеко, а він уже вигляда лелеків
У березні день з ніччю зустрічається
У березні зі стріх капле, а в квітні травицею пахне.
Березень сухий, а мокрий май – буде каша й коровай
Трапляється в березні год, що в ньому сім погод
Март з водою, квітень з травою, а май з квітами
Март невірен: то сміється, то плаче.
Лютий і Березень
Марець (березень) просив Лютого до себе в гості. Май порадив тому (лютому):
— Марець буде снігом кидати — бери сані; буде дощем лити, буде болото — бери воза; бери всенький реманент. Бери кожух, свиту, чоботи, рукавиці.
Той так і зробив. Ото він і поїхав до Марця в гості. Як йому дорогою Марець не робив, він таки до нього добрався. Питає його Марець:
— Хто тебе так наставив?
— Май.
— О, чекай-но, Маю, я тобі вуха нашмигаю.
Ото Марець так віддає — і в маю мороз.
(Зап. Г.Т.Танцюра 1920р. в с.Зятківцях Гайсинського р-ну Вінн.обл.)
Comments